My story is probably the same like many other photographers’ ones. I bought a camera when my first baby was born just to catch the moments of growing-up. I had never taken a photography as art before that. It took me quite a time to evaluate from just hobby photography into becoming a street and documentary photographer. Before starting to take photos, I had dived into the history of photography. I was extremely interested to learn to understand the “language of photography” so I had created a very structured plan of study and started to read a lot of thematic literature.
I worked as a legal adviser at that period of time and had had very limited free time but every minute of that “freedom” I was dedicated to photography. I was searching myself in photography for months… Due to the lack of free time, I started to shoot on the streets, while my lunch breaks, going to a supermarket, walks, etc. I started to look at my world through the viewfinder of my camera. I was quite lucky to be able to find the proper tool for my style of photography quite soon – X100. I really love the X-series cameras because of the outstanding ergonomics and total feelings from the shooting these cameras provide(it’s all about comfort and pleasure using them). Also, those awesome film simulations allowing me not to edit my photos afterward.
It was not enough though to shoot only when you have a “free time” so I had decided that if I need to choose between photography and a job then I should quit my job in order to keep the drive and not let myself stop.
Street photography for me is a spontaneous intuition, a feeling to catch something that goes around you and is interesting, exciting and unique at the same time.
I’m surprised with a popular thought nowadays that anyone can shoot streets by just taking a camera and “go hunting” making “masterpieces” from time to time. Absurd! A street photography shooting is a very deep and well-thought thing that demands huge both visual and practical experience. But the main thing in this style of photography is to be ready for a “smile of a fortune” and be able to react to them correctly and in time.
The most difficult thing in street photography is not to repeat yourself and use self-criticism. It helps to look at your shots, evaluate them and understand the mistakes in order to avoid them in the future. It’s also important not to follow someone else’s expectations and stay yourself, stay faithful to yourself, and hear yourself. There is no border between street photography and documentary one in my practice. I’m interested in photography as a whole. I’m not interested to become a hostage of some certain photography style but want to take pictures of the life around me as it is.
The tools are important and it may be quite difficult to find a proper one that will help you to realize the idea and the vision in the best possible way.
I was quite like to get my hands on a new Fujifilm X-E4 before its official announcement while doing my shootings on the street of Lviv, Ukraine. The camera is so compact and almost invisible for other people which makes it a huge advantage while shooing at the streets. The speed the camera work with, awesome ergonomics, and beautiful processing of high ISO images are a huge benefits of X-E4. In my opinion, this new camera combined all the benefits of both X100 and X-Pro series it one body making Fujifilm Х-Е4 a decent versatile camera that is able to process any task it can face.
7 days with Fujifilm X-E4:
Стріт-фотографія – смак змін
Моя передісторія, мабуть, така ж, як і в багатьох інших фотографів: коли народилася перша дитина, придбав фотоапарат лише для того, щоб зафіксувати моменти дорослішання мого первістка. До цього я ніколи не сприймав фотографію як вид мистецтва. І моя «еволюція» від простого захоплення фотографією до появи й становлення вуличного та документального фотографа була досить тривалою. Перш, ніж почати фотографувати, я захопився історією фотографії, мені було неймовірно цікаво вчитися розуміти «мову фотографії», тому навіть створив структурований план, відповідно до якого насамперед читав дуже багато тематичної літератури.
Тоді ж я працював юрисконсультом, мав обмаль вільного часу, але кожну хвилину «свободи» присвячував саме фотографії. Так минав місяць за місяцем, а я все ще був у пошуках себе у фотографії... Так недостатня кількість часу підштовхнула мене до зйомок на вулиці: під час обідніх перерв, походів у супермаркет, прогулянок тощо я почав дивитися на світ через видошукач фотоапарата. Мені пощастило, адже дуже швидко я зміг знайти той інструмент який для моєї манери зйомки підходив найкраще і влаштовував мене повністю, тобто Fujifilm x100. Загалом серія Х мені подобається найбільше тому, що, по-перше, цей фотоапарат має надзвичайно продумане керування та дає відчуття від процесу зйомки (камерами зручно й приємно фотографувати); по-друге, це наявність у ньому чудових імітацій плівки. Власне, саме вони дають мені можливість не редагувати свої фото.
Згодом фотографування у вільний час мені стало мало, і я прийняв доленосне рішення: якщо робота заважає фотографії, потрібно вибирати фотографію, допоки є драйв, не дозволяти собі зупинятися!
Для мене стріт-фотографія – це спонтанна інтуїція, чуття вловити те, що відбувається довкола і є цікавим, хвилюючим та неповторним водночас.
Мене дивує думка, яка побутує нині: щоб знімати вулицю, достатньо всього-на-всього взяти фотоапарат та піти на «полювання», і нібито таким чином можна періодично робити «шедеври». Це абсурд! Зйомка стріт-фотографії – глибока й добре обдумана річ, яка потребує величезного візуального та практичного досвіду. Головне в цьому виді зйомки – завше бути готовим до «подарунків долі» й уміти своєчасно та правильно на них реагувати.
Найважче в роботі вуличного фотографа – не повторюватися й завжди вдаватися до самокритики. Якщо вона адекватна, то допоможе тверезо оцінити свої роботи, зрозуміти допущені помилки й більше їх не повторювати. Також важливо не йти на поводу чиїхось очікувань і залишатися самим собою, бути вірним собі, дослухатися до себе. У своїй практиці я не проводжу межу між вуличною та документальною фотографією. Мені цікава фотографія загалом. І ставати заручником окремого жанру для мене не цікаво. Мені цікаво фотографувати життя навколо, таким, як воно є.
Відчуваю, що зараз у свою стріт-фотографію більше хочу внести документальності. Чому? Світові тенденції вуличної фотографії нині більше спрямовані на своєрідні «ВАВ ефекти», завданням фотографа стало бажання зробити максимально ефектний кадр; показати, як цікаво можна гратися з композицією, світлом тощо. Але дуже часто за такою красивою обгорткою всередині нічого цікавого немає. Усе ж таки хочеться, щоб за гарною формою було щось більше… Тому мені цікавіше працювати над якоюсь конкретною темою, вивчати її, досліджувати в повному обсязі.
Звичайно, при роботі над проектом чи серією дуже важливо визначитися з підбором правильного інструмента, який зможе якнайкраще реалізувати твою ідею, твоє бачення досягнення мети.
Уже цього року мені випала щаслива нагода попрацювати впродовж кількох днів на вулицях рідного Львова, знімаючи новою камерою Fujifilm X-E4. Непомітність та компактність камери є великою перевагою при зйомці стріт- фотографії, адже дуже важливо, щоб камера завжди була під рукою, бо ми ніколи не знаємо, який сюжет нас чекає за поворотом. Швидкість роботи, чудова матриця при роботі з високими ісо та зручна ергономіка є безумовними плюсами X-E4. На мою думку, камера поєднала в собі плюси х100 та XPro, що зробило Fujifilm Х-Е4 чудовою універсальною камерою, яка спроможна виконати будь-які поставлені перед нею завдання.
